Ви є тут

Дорогою з Коростеня пишуться пісні

Ми вже писала про те, що наш край надихав легендарних авторів на створення прекрасних пісень, які нині вважаються народними.
Серед найцінніших скарбів – «А льон цвіте» та «Чорнобривці». Сьогодні також культура та природа півночі Житомирщини дарують натхнення сучасним митцям. Нещодавно в Лугинах та Овручі відбулися концерти української співачки Лєни Дарк, присвячені Дню матері. В цей день по-особливому звучала одна з її знакових композицій, яка народилася після відвідин Коростеня. Автор слів до пісні «Вишневий пиріг» зізнається, що давно хотів написати вірш, присвячений найріднішим людям – батькам. Слова склалися в рядки саме в Коростені, в парку імені Островського, біля скульптури маленького князя Володимира з його матір’ю – донькою древлянського князя Малушею. Музику написав композитор з Білорусі Олександр Страцевський. Тут, у коростенському парку, біля рушничка закоханих народився ще один плід міжнародної співпраці двох авторів, присвячений чарівній незнайомці. Співачка Лєна Дарк не вперше гастролює нашим краєм. Підкреслює, що тут живе надзвичайно щира, вдячна публіка, яка завжди зустрічає з таким теплом, що навіть не хочеться їхати додому. Як мовиться, щасливі годин не помічають. Одного разу, після концерту в селі Холосне Коростенського району співачка як завжди люб’язно фотографувалася та давала автографи. Менш ніж за дві години вона мала виступати на фестивалі «Пісенний Спас» у Житомирі. А попереду ще була сумнозвісна дорога Коростень-Житомир. Саме «польотам» цією трасою артистка присвятила пісню «Полечу», яку виконала того вечора на фестивалі. Там є такі слова: «І я – мов збитий на арені матадор! Ну постривай, мій дорогенький автодор!» Вдячні чарівні дівчата з села Холосне, зустрівши співачку через деякий час на одному з мистецько-кулінарних заходів, не оминули нагоди пригостити улюбленицю фірмовими стравами. «Після такої смакоти і не менш солодкого спілкування на мить забуваєш те жахіття на міжнародній трасі. Але потім повертаєшся в реальність з запитанням: ну коли вже й на нашій вулиці буде «штрассе»?!» – жартома і всерйоз запитує співачка. «З журбою радість обнялась», – написала свого часу наша землячка Леся Українка. Одного разу після веселого свята Дня Овруча народилася драматична пісня про суворе українське сьогодення. Автор поставив собі завдання створити пісню, яка б свідчила про біль і радість мами, яка зустріла з війни сина. Ані слова, ані мотив не складався. І ось під час обіду в одному з закладів харчування Овруча хлопець почув, як співають учасниці фольклорного колективу за сусіднім столом. Мелодика української пісні полонила поета. А наступного дня, їдучи дорогою з Коростеня до Житомира, народилися слова. Туман над полями, що виднілися у вікно автобуса, надихнув на такі рядки:
Чом на полі, на нашому полі
Не колоситься сонячне жито?!
Не росою, ой не росою,
А сльозами те поле омито...
Тільки мак пломеніє червоний,
І самотня тремтить бадилина,
І туман сивий-сивий, мов скроні,
Тої мами, що жде свого сина.
Музику до пісні написав відомий дипломат Віорел Котик. Пісню взяла в свій репертуар виконавиця українського походження з Бельгії Ольга Романова. Як тільки в Україні почалася неоголошена війна, артистка стала давати благодійні концерти закордоном, збираючи кошти для своїх земляків. Пісню «Чом на полі» сприймають зі сльозами на очах. Слухачі зізнаються, що в ній закладені почуття, які до болю близькі кожному.

 

10 липня 2019 року